Як жити й любити – і туга розтане, Мов тануть весною сніги. Дзвени, моя пісне, про все, що кохане, Під шум золотої тайги! І линьте, дороги одна і другая, У наші роздольні краї... Мене полюбила одна дорогая, І я усім серцем – її. І хай не мене, а її за рікою Грози не зачепить розбіг За те, що ніде я не знаю спокою Од синіх очей дорогих. У їхньому сяйві зла туга розтане, Як тануть весною сніги... Дзвени, моя пісне, про все, що кохане, Під шум золотої тайги!
|