Як жити й любити – і туга розтане,
Мов тануть весною сніги.
Дзвени, моя пісне, про все, що кохане,
Під шум золотої тайги!

І линьте, дороги одна і другая,
У наші роздольні краї...
Мене полюбила одна дорогая,
І я усім серцем – її.

І хай не мене, а її за рікою
Грози не зачепить розбіг
За те, що ніде я не знаю спокою
Од синіх очей дорогих.

У їхньому сяйві зла туга розтане,
Як тануть весною сніги...
Дзвени, моя пісне, про все, що кохане,
Під шум золотої тайги!
Володимир Сосюра?