|
Ой, знову журба мені серце ґвалтує, Здогадок – кружляють рої. Всі радять мені, щоб – забув молоду я, А як же – забути її?! Не знаю, що буде, аж серце – шаліє, Хто – знає, хто – тямить, а чень, Така – як полюбить, така – як зволіє, Тоді – заспіваєш – пісень! Хай – інші ховають, що їх вже – забуто, А сльози – немов ручаї! Ти їх – не приховуй, – хай стишиться смуток, І очі – всміхнуться твої! Рідніш – не бува, – у весняній розкоші, Заквітчана і осяйна. Тобі – сповідаюсь, такий нехороший, Яка ти хороша, – одна!
|