|
Не боюсь пітьми-оманки, Не залежусь на печі!.. ...На весіллі б у коханки – Не сп’яніти б, мед п’ючи! ...Я хилитиму за вдачу, Затулю свій вид бридкий, Захмілію і заплачу, Всі спитають: «Хто такий?!» Ти ж на взір, багатоокий, Скажеш, наче янголя: «Оцей, скрайній, одинокий, Невідомо звідкіля...» Ну, тоді я встану-д чемно І почну-д, з-невіддаля, І скажу, що наречену-д Цілував без ліку я: «Що ж, – скажу я їй, – в подяку, Чорт мене вже забодай! Раз чотириста, із гаком! Цілувались ми, бодай!..»
|