|
Щасливий я тим, що в цім місті живу, Я вікна люблю розчинять на Неву, Дивитись на ранки рожеві в блакиті... Немає ріднішого міста на світі. Завжди перемоги йому удавались, Від нього у всесвіт дороги прослались, В нім стільки простору – аж вулиці сяють, Про нього ще стільки пісень проспівають. Єсть друзі у мене по битвах, по зброї, Навік я дізнався від дружби святої, Що славне братерство і ніжність у згадці Ввійшли у два слова. Це: «Ми – ленінградці». Попробуй, знайди йому рівних по силі, Він прапор, він символ зростання Росії, Ось, гордий, стоїть він, величний в цій миті, І Леніна орден блищить в оксамиті.
|