|
На Федюнинських горбах – тишина. Над Малаховим курганом – сни, Мов не знали тут війни, а війна Вже похована на дні тишини. І здавалось би, всьому вийшов строк. Стільки літ мінялась в морі вода, А як яийдеш, як ступнеш тільки крок, – Мак червоний, де не глянь, розцяіта. Маки, маки, скровлені маки, Болісна пам’ять землі, Та невже нам ще сняться атаки Тих, що з пагорбів цих не прийшли! На Сапун-горі тополі шумлять. Від Салун-гори летять журавлі, – То пливуть із краю а край у полях Маки, маки – совість землі. І здавалось би, хто силу їм даві Стільки літ горять у травах вони. Ах, як хочеться ось тут серед трав Впасти в маки, що цвітуть вогняні. Маки, маки, скровлені маки, Болісна пам’ять землі, Та невже нам ще сняться атаки Тих, що з пагорбів цих не прийшли!
|