|
Допотопні сандалі... Він ступив на поріг. Ми його не впізнали, То ж пророк бути міг. І пророчим він оком Вмить окинув всіх нас. В погляді у пророка Виник Світ без прикрас. Кожен з нас чолов’яга, Хоч і ситий від благ, Відчув істини спрагу, Як він бідний, на жах. Метушливий не в міру, Часом, навіть жорсток. Поглядом переміряв, Не щадив нас пророк. Хтось засунув подачку, Думав, що бомж він скоріш. Глянув той багатозначно: «Гей, забери грішний гріш!..» Знай, пророк не підкупний, Хоч у лахмітті, в золі, Він ще потрібен людям – Божа він совість Землі!.. Він повсюди, він з нами, Він зробив до нас крок. Ми його не впізнали, Але ж то був пророк.
|