|
Заспівано всі вже романси, Про пристрасну вічну любов. Та ось і мої зникли шанси, На жаль, не зі мною Ви знов. Затемнення Ваше, напевно, Чи сумнів, чи гомін чуток?!... І я, як поети натхнення, Любові чекатиму крок З Венери, впаде, чи то з Марса, Чи звідти, де вічна блакить, Як промінь небесний романсу, У серці моїм зазвучить. Заспівано всі вже романси, Про пристрасну вічну любов. Та ось і мої зникли шанси, На жаль, не зі мною Ви знов. Та ось, сколихнувшись, воскресли Ці звуки чарівні в тиші. Романс виник – Пісня Восресна, Що вирвалася все ж з душі...
|