|
Ти красою мене полонила, Не зігрівши, спалила дотла. Обіймала мене – не любила, Й геть від себе ти не гнала. Я не знаю, до чого хилила, Вже з тополь жовтий лист облетів. І між нами влітав, гірким клином, Відлітаючих клин журавлів. В чистім полі зоря чаклувала, Ти, впадаючи в бред в забуття, Обіймала мене, цілувала, Й не моє шепотіла ім’я. Я не знаю, нащо посміхалась, І таїла печаль на вустах. Й шепотіла, що пройде ця радість, У життя бо ми всі у гостях. Промінь зірки рукою ловила, І чого, невідомо, прийшла. Обіймала мене – не любила, Та й від себе геть не гнала. В чистім полі зоря чаклувала, Ти, впадаючи в бред в забуття, Обіймала мене, цілувала, Й не моє шепотіла ім’я.
|