|
Мама білила хату. Лебідь махав крилом – Нам і, можливо, солдату, Що шкандибав селом. Мабуть, когось шукав він, Стукав в чиєсь вікно... В той день в кінотеатрі Йшло безкоштовно кіно... Мама білила хату. Лебідь махав крилом – Це навесні в сорок п’ятім Й дійсно було, не було. Це мені часто сниться В час, коли скрізь темно́. Стукає Пам’ять-птиця В душу мою, як в вікно... Мама білила хату. Лебідь махав крилом – Нам, може, й тим солдатам, Що полягли за Дніпром... Тим, хто в могилах братських, В нашій землі, і в чужій Всім в Перемоги свято – Світ салютує, й їй!.. Це мені часто сниться. Хоч це й було давно. Стукає Пам’ять-птиця В душу мою, як в вікно...
|