|
В мареві вранішніх стін Чути малиновий дзвін. Вдосвіта трави не сплять, А в травах дзвіночки дзвенять. Ген серед темних рівнин Сиплеться жар горобин І в сокровенній глуші Щось доторкнулось душі.. Малиновий дзвін на зорі Скажи моїй милій землі, Що я її вічно люблю Та й небо за неї молю. Віщий малиновий дзвін Від материнських світлин Гонить в далекі світи Спогад старої біди. Стомлено дихає шлях Там, де були ми в полях. І повертається дзвін В сутінки вранішніх стін. Малиновий дзвін на зорі Скажи моїй милій землі, Що я її вічно люблю Та й небо за неї молю.
|