|
Понад рікою лобода А в річці стигла вже вода. Були часи, сховалися – шукай сліда́. Вони помчали, куди, а? Можливо, скаже хоч вода, Та ось біда – поверх води немов слюда. А був гостями повний дім, Ходило ходором все в нім, Пісні співали різні за столом своїм А нині, щось усе не так Не знаєш, хто: друг, чи то як? І оминаєш стороною, мій земляк. Понад рікою лобода, А в річці стигла вже вода. Вітчизна-мати нас зігріє тільки, брат, Я, сподіваючись, чекатиму тих свят. Коли ж свята ті прилетять На рідну вулицю до нас, як благодать?
|