|
Вгамую пристра́сті?! Вгамую? – не знаю... Я – ніби по трасі Лечу, забуваюсь... Летять перехожі, Дні, ночі, як ями. Стоять лише божі, Білісінькі храми... Я в цьому хрестився, А в тому вінчався, А в третім – молився І з другом прощався... А межі – минали, А дати – йшли з болем... Ще не відспівали. І нас, брат, з тобою... В житті – все приймаю, І все ж – відкидаю: Злість, час, що минає, В безодню швиряє... Умчусь – як по трасі... Хоч, часом, зриваюсь... Вгамую пристра́сті?! Вгамую? – не знаю...
|