|
Небо с зірницями, вечір в лугах, Де медуницею вітер пропах, Де теплим серпнем я тебе чекав, Боязко й радісно Стукав й мовчав. Білі віконниці, білі віконниці, дім над рікой, Там, де залишили, там, де залишили щось ми з тобой, Миле і давнє де, десь там за далями – лише сліди, Ставенькі скрипнули, ніби покликали, де ж ти, вже йди. Над сіножатями, в стерні з хрущем – Літо від осені за журавлем, Як же так коїться, був я своїм, Білі віконниці, Дім – став чужим. Білі віконниці, білі віконниці, дім над рікой, Там, де залишили, там, де залишили щось ми з тобой, Миле і давнє де, десь там за далями – лише сліди, Ставенькі скрипнули, ніби покликали, де ж ти, вже йди.
|