|
Серпень, вже майже вересня час, Серпень, хто збреше першим між нас, Що зачекалися вже поїзди, Їхати треба, от тільки куди? Серпень... Хоч серпень – вже в листі перон... Ось він, здається, твій – п’ятий вагон, Миле обличчя у тьмянім вікні, І... ще хтось поруч, неясно мені. Ой, неспроста виник він, і пропав. Серпень, я ліг би і поперек шпал. Щоб не поїхала тільки любов. Серпень зірчастий – так золотобров... Ти ж-но, кохана, печаль прожени, Ще і серпневі прийдуть до нас дніі!... І повернуться не раз журавлі, То ж, ти даремно листи не пали: Може, не всі ще пішли поїзди, Ті, що уносять любов назавжди?
|