|
Я живу надійно, дивлячись спокійно На життя суцільну суєту. Часом вірогідно, тільки ти щоб гідно Берегла красу свою оту. Тільки б ти сміялась, ніжно усміхалась, Забуваючи життя своє. Тільки б зморшки стрімко, ніби павутинки Не лягли на личко щоб твоє. А ти себе побережи. Та не ятри мені душі, Ти не ятри мені душі. А що там буде, не кажи, хто знає – Бог один верши, Тільки, будь ласка, не ятри мені душі. Що ж ти поглядаєш, нібито щось знаєш, – Думаєш, що іншу я ціню. Для усіх тепер я, як стара вечеря, А для тебе сповнений вогню. Тільки б ти любила і не розлюбила, Що було раніше – хрест на все. Тільки б обіймала, жарко цілувала, І таким сприймала, як я є. А ти себе побережи. Та не ятри мені душі, Ти не ятри мені душі. А що там буде, не кажи, хто знає – Бог один верши, Тільки, будь ласка, не ятри мені душі.
|