|
Вільшанки ніжний вчувши голосок, Пригадую я зустрічі забуті, Із трьох жердин березовий місток Над річкою, що як вінок із рути. Співай же в час малиновий, Тихесенько мені, Про любий край калиновий В полив’яній зорі. А хвилі йшли у безвість, в нікуди Й камінчики під берегом гойдали, Й співала нам вільшаночка тоді, Про що даремно ми удвох мовчали. Співай же в час малиновий, Тихесенько мені, Про любий край калиновий В полив’яній зорі. Згорів місток, жар в серці охолов, І зникла річка, буйна юнь минулась, Та пісня, наче першая любов, Вільшанкою до мене знов вернулась. Співай же в час малиновий, Тихесенько мені, Про любий край калиновий В полив’яній зорі.
|