|
Вночі на ліжко, на дитину, Промінням місяць засіяв. «Чого се так сіяє місяць?» – У мене хлопчик поспитав. За довгий день втомилось сонце, І бог сказав: «Піди, засни, Спочинь само і світ спокоєм І сном солодким обгорни!» І сонце місяця благає: «Мій брате, місяцю ясний! Ти засвіти ліхтар і за ніч Скрізь обійди ти край земний. Усе доглянь, що за ніч буде, Хто молиться, хто сльози ллє, Хто тихо спить і хто там другим Спокійно спати не дає!» І сонце спить, а місяць ходить І навкруги за всім глядить, А вранці-рано знов до сонця У двері він заторохтить. «Встань, братику! Вже треті півні Були і в церкві чути дзвін; Граки моторні пролинули, Вставай, жени туман з долин!» І сонце встане і спитає: «Живий-здоровий, брате мій? А що там діялось? Чого ти Зробивсь тепер такий блідий?» І повідає місяць сонцю, Що на землі вночі уздрів; І якщо ніч була спокійна І зла ніхто не учинив, То сонце вийде і засяє, І буде радість на землі, І підуть весело тулятись Великі діти і малі.
|