|
Подивився стрімчак дідуган, Як в долину на свіжії вруна Вийшла з сміхом Весна первоюна. Подивився й закутавсь в туман. Йому сниться: з Весною веснисто Він проходить на шлюбнеє місто, А над ними танцює іскристо Сніговіючий лютий лютан. Та Весна вже забула вершину, Колихаючи спіючий стан, – Вона далі пройшла на долину І запала в солодкий туман... Сниться їй: на зорі за горами, Там, де гай гомонить солов’ями, Буйний Май її кличе піснями На м’який зарождаючий лан.
|