|
Я їхала крізь ніч... Душа була хмільна Якимось дивним для самої замішанням. Здавалося, що всі зі співчуванням На мене з ласкою дивились тайкома. В думках минала ніч... Ранкова сивина Лилась у вікна сонного вагона. Далекий благовіст уранішнього дзвону Співав в повітрі ніжно, мов струна... Розкинувши рожеву в небесах вуаль, Вродливиця-зоря ліниво просиналась, І ластівка, зринаючи удаль, В прозорім небі весело купалась. В думках тяглася путь... Я думала про Вас, Тривожно думка плуталась і рвалась, В дрімоті скрадливій поволі світ загас, О, хоч би я ніколи знов не просиналась...
|