|
В місті славному Толедо жив один поважний лицар. Легко лицар жив і просто, бо кохав Прекрасних Дам. Та з’їдав в обід відразу лицар три – чотири піци, То ж і був товстим, звичайно – надзвичайно, я Вам дам!.. І в Толедо і в окрузі лицар слив, як благородний, Як піднесена натура, незважаючи на зріст, За минулі він заслуги добрий пост займав сьогодні В королівській префектурі, відповідний пост – «бабтист». Але якось після піци з пармезаном і грибами, Він, закинувши всі справи, ліг спочити на диван Й одружитися надумав на одній Прекрасній Дамі – Дульцінеї, що з Тобосу, кращій з тих Прекрасних Дам. А було середньовіччя не таким вже і похмурим, Не таким вже і суворим, а скоріше – навпаки. Заклопотаний любов’ю, як павич в період шлюбний, Вмить в похід, в новім камзолі, кинувся він залюбки. Серед ночі, під балконом у стрункої Дульцінеї – Молодої баловниці, «серенадив» баламут. Як закоханий юнак він, худнув на очах у неї, І, забувши зовсім піцу, за ніч грам на двісті схуд ... Про подальший хід подій я пропущу куплетів тридцять, Читачеві я, як другу, коротенько б розповів: Той худий, багатодітний і сердитий дуже лицар Десь з дружиною товстою у Толедо місті жив.
|