|
То грає, то грає орган – і падає небо на землю. То грає, то грає орган – і рине земля в небеса. А стривожена музика п’янить, мов настояне зело, голову кружить то смутна, то весела краса. То грає орган, то грає орган – і носяться вихорем звуки. То грає орган, то грає орган – і котить далеку луну... Задихаються клавіші, стрімливо здіймаються руки – і на уламки розбивають німу тишину. То грає, то грає орган – і дивиться вічність у вічі. То грає, то грає орган – і зірка у хмарах тремтить. А стривожена музика, мов свічі столітні прозорі, блимає, гасне – і не може ніяк догоріть!
|