|
Розлуку нашу в долонях холодних до моря несу я. А там, на піску, твої очі і вдень, і вночі я малюю. Ті очі, що дивно так схожі на тиху далеку ту осінь. А хвилі, а хвилі очей сяйво синє у море відносить. Відносить і не приносить. Море... Вертай очей тепло, вертай слова його, вертай побачення, вертай весну! Все, що загублено, все, що розтрачено, все, що приховано, скоріш вертай! Та море в обличчя моє лиш сміється, байдужеє море, І чайки журливо і лунко кричать над водою про горе. Малюю, малюю тебе в сотий раз на піску я весною, А море, а море змива тебе знову жорстоким прибоєм. Відносить і не приносить. Море! Вертай очей тепло, вертай слова його, вертай побачення, вертай весну! Все, що загублено, все, що розтрачено, все, що приховано, скоріш вертай!
|