|
Під залізний дзвін кольчуги На війну збирався князь. Ярославні в час розлуки Він сказав у котрий раз: Хмуритись не треба, Ладо, Подивись на мене радо, Ладо. Станеш ти колись бабусею, А для мене будеш ти Ладусею, А для мене будеш ти Ладусею, Ладо. Нам століття не завада, Та я хочу знов і знов, Щоб забутим словом «Лада» Кожен звав свою любов. Хмуритись не треба, Ладо, Подивись на мене радо, Ладо. Станеш ти колись бабусею, А для мене будеш ти Ладусею, А для мене будеш ти Ладусею, Ладо. Хай веселки й зорепади Сяють лиш для нас обох. Ми зберемо нашу радість І поділимо на двох. Хмуритись не треба, Ладо, Подивись на мене радо, Ладо. Станеш ти колись бабусею, А для мене будеш ти Ладусею, А для мене будеш ти Ладусею, Ладо.
|