Під кольчужне дзеленчання,
сівши верхи на коня,
Ярославні в час прощання
князь сказав не навмання:

не дивись нерадо, ладо,
усміх твій – моя розрада,
ладо!
Навіть станеш ти бабусею,
будеш і тоді ладусею,
будеш вік мені ладусею,
ладо!

Нам століття – не завада,
Хтів би щиро побажать,
Щоб забутим словом «ладо»
Милих стали називать!

не дивись нерадо, ладо,
усміх твій – моя розрада,
ладо!
Навіть станеш ти бабусею,
будеш і тоді ладусею,
будеш вік мені ладусею,
ладо!

Половинки райдуг гожих
Ми складем назло дощам.
Нашу радість ми примножим
І поділим пополам.

не дивись нерадо, ладо,
усміх твій – моя розрада,
ладо!
Навіть станеш ти бабусею,
будеш і тоді ладусею,
будеш вік мені ладусею,
ладо!
Валентин Струтинський1969