Христос, зійшовши з вертольота, Окинув оком рай земний: Шосе, похмурі скрізь болота, І сніг – дарунок від зими. Благав він: «Батько, та ж не вартий Всіх мук моїх – такий ось рай. Виправ-но дійсність, це ж не жарти, Історію цю – переграй! Не треба дивного спасіння. На кой мені безсмертя ляд? Від швидкісного Вознесіння І досі кісточки болять!» Як і записано в Скрижалі, Чорнів ялиновий десь ліс, Від нього бігли вже й кричали Люди з гвинтівками якісь. А вдалині, над горизонтом, Диміли щедро труби ТЕЦ. І сумно пахло креазотом, Як передбачив Бог-Отець...
|