|
Ти не ревнуй мене до слів Магічних: «Там тоді я жив...» Яких ти не застала. Лягає добре у рядки Те, що минуло навіки – Минуло й словом стало. Термін утробний в малюків – У тих, або у цих рядків, Батьки того не знають. Слова, які в тобі болять, Ставити крапку не велять, В рядочок не влізають. Прости мене, що я мовчу: Я просто чути ніч хочу Крізь товщу цю бетону. Я не відсутній шалапут, Вперше без залишку я тут, Вперше в житті я вдома. Прости мене, я просто так, Я просто слухаю собак Бездомних полуночних; Я просто слухаю прибій, Чи наш з тобою серця бій Серед кварталів блочних.
|