|
Невже пройти повинні роки, Щоб вже настала та пора, Яку провіщують пророки І всі провісники добра? Чи зміниться колись любов’ю Зненависть пристрасна племен, Щоб не багрянив землю кров’ю Сусід захватницьким мечем? Коли здолає розум силу, Щоб як колись усе було? Чи так і підем у могилу Лише увіривши в його? Чи буде думка тим проривом, Що вб’є підлотную брехню? Коли вже слово стане ділом, А діло дасть свою стерню? О, день щасливий, засвітися І розжени густий туман! Розвій у головах дурман! Від сну, народе, пробудися!
|