|
Був у Христа чудовий сад, Зросло багато в нім троянд. Щодня Христос їх поливав, Аби вінка собі сплести. Коли ж троянди розцвіли Єврейські діти в сад зайшли, По квітці кожен ізірвав, І сад спустошено було. «Як ти зів’єш собі вінка У тебе вже нема троянд!» «Забули ви, що колючки Усі, – залишились мені!..» І із гілок, із колючок Вони йому сплели вінка, І краплі крові, наче цвіт, Чоло прикрасили Його.
|