|
Благаю: ні слова!.. В мовчанні – Душа – як трава при могилі. Під вітру – невтішні зітхання – Шикуються верби похилі. І мовчки, схилившись, читають, Як я – в твоїм серці читаю: Були ж бо дні – світлого Раю, Не стало – ні Раю, ні Неба! Благаю: ні слова!.. Не треба!
|