З тучі безустанну
Дрібний дощ пере;
Ряд калюж край ганку,
Аж нудьга бере.

Гнеться верба, плаче
Супроти вікна:
Хутір – клаптик наче
Сірого п’ятна.

Що се осінь, що се
Рано так прийшла,
Коли серце просе
Світу та тепла?
Павло Грабовський1895