|
«Пташко різва та співуча, Ти чого, скажи мені, Так раненько завітала В наші сторони сумні? Засліпили небо хмари, Тоне сонечко у млі; Очерет сухий та жовтий Вітер хилить до землі. Став і дощик накрапати, Поливає як з відра; Скука, холод, глянеш – овсі Не весною позира». «Що там сонце, що там небо, Що незгодоньки оці! Не зів’ю собі кубельця В очереті-осоці. Ні, під стріхою сіроми Я притулочок знайшла: Бог мене йому на втіху Іздалеку посила. На ніч вернеться він з поля У хатиноньку нудну, В тузі ляже на солому, – Я співать йому почну. Одну пісеньку про нього Я з-за моря принесла, Про нещасних її тільки Та убогих берегла. Оповім у ній чимало Я про дивний інший світ, Де ні бідних, ні багатих, Ні нужди, ані клопіт. Ота пісня тихим миром В душу змучену війне, – І з надією на бога Хлібороб-бідар засне».
|