|
І на боках обвітряної вохри Срібляста сіль як просиво ясне, Хлюпне од хвиль – і полишає, мокрим Цурку співучу рінь, що під ногами дхне. Уже лягли на всі стени на квіти. Морських туманів випоти нічнії. А тут в затоці морь ясної міді З вальцевих станів – першії листи. І просивінь морського неспокою Відходить ген-заледве жмури вслід, І сонця підліток як з бронзи Бризкуче грає на веслі. І ранок блимнувши блакктносяйним газом Враз одгорить – і знов упавши в гру, Зіницю розширяв, хилить парус В затонів гострозору синяву. І обрій напнутий полоще, І проти вітру ставши, йде назустріч нам, Лишивши смужку наче прошив – Розтануть-звитись-розпочать Червчатий день. І тишу близ будинків санаторій Проріже першим піонерський табір Труби веселим то-ре-та, І легконогою ватагою Розсунута углиб блакить морська!
|