|
Коли, морський щоденник вівши, Докрутиш ніжку махорчини, – Прості євпаторійські вірші Майнуть дрібним сріблом рибини. Чорнилом хлюпнувши на борт Відполірований, як камінь, Він зоставляє в нивах тор Шуміть епічними рядками. А далі, ідучи за ним, У ритмі крейсерів найпервих, Ледь сивуватий знявши дим, Зо мною дружить на маневрах. А там і кораблі степів Повзуть по суглинястих ланках, Прогнавши тишину, – у спів Вцвітившись тракторним серпанком.
|