|
Ще темно, і на південному небі-сталева, пругка синява. Час перед світанком. А вже з ангарів виводять військові літаки – Похитуючись на своїх шассі, Вони повагом починають розколихувати досвітню, нашорошену тишу, І коли па заводах ще не дано знаків на ранню зміну, Ударна школа пілотів починає свій літний день. Шикуючись у ряд, Майбутні пілоти ждуть наказу до вилету. Одягнені в сині комбінезони, вони спокійно сідають у кабіни, Поправляють шоломи, спускають квадратові скла окулярів. Механіки пробують мотори, заклопотано оглядають пропелер, сірі троси, елерони, горішні й долішні крила, – упевнені, застиглі й шорсткі, Наливають у циліндри бензин. Перед вилетом прорізно іде перевірка керування й приладів. Проба мотора на місці, короткий відказ: – «Готово», «Контакт!» – «Є контакт!» – відрікає пілот; далі – Врочиста й така звичайна хвилина, коли Двоє механіків беруться за лопасть гвінта – Він забирає одразу, вітер завиває напливами «агоу-у» – Треба: додати «газу», вслухатися в роботу аорт мотора, – і Уважливо перевіривши його по приладах, швидко Короткий розгін по землі – і майже непомітно зносяться по кривій д’горі. Струнко вилітає, погойдуючись у свіжому повітрі, Загін курсантів на учбовий аеродром. Починає видніти, і – тане останній сіро-прозорий окрайчик місяця. Спалене липневим сонцем величенне, рівне поле. База: тут обережно й ощадно наливають в бідони бензин. Трохи задихано, приставлена до діла, працює помпа. Вкрита рожевою черепицею сторожка з черепашкового вапняка; осторонь – Чорний знято перед початком учбових літань куб. Легкий західній вітер. Запахи: трави, ледве відчутні – моря, і над усіма домінують – пального й рецини. Буквою Т розточені по землі, де провадить роботу ланка, Сірі пілки полотна, – знак на посадку. Поруч стартер, з білим прапорцем, і червоним. Дослухаються й дивиться. Молодий інструктор дає завдання курсантові – знятися в зону, висота – 1200, Розгорнутися й зробити зриви в «штопор». Син токаря, маленький Рибкін повторюю спокійно завдання. Він щойно прийняв виклик товариша Глібова На кращу техніку, глибокий віраж, додавши – «на краще розчислення й посадку». Машина стернує, білий мигтить прапорець стартера, – і У-1 повагом підіймав хвіст: наростає підіймальна сила крил, Курсант набирає; висоти. Під голубими наметами розгортаються завзяте навчання. Інколи в кабіну сідають двою, курсант і інструктор – виправити хиби в літанні, Певности ритмам надати, розставити зяяння і вивірити злітний рядок. Трубку прикладено до вуха, щоб чути. Двох у повітрі єдина зв’язала воля, і апарат покірливо виконує наказ. Ті, що внизу, уважно спостерігають, заслонивши око рукою від сонця. Читають «Пілот» і «Звізду». Стежать за дошкою соцзмагання. Гомонять і мало спочивають. Друга ланка змагаються з першою. Тут готують третій безаварійний випуск І літний ранок гуде над аеродромом. Ще: – в повітрі витворюються нове почуття землі. До помочі стають зір і гостре вухо, як у доктора, Що помічає хрипи й шуми, самообладу й м’язи, Альтиметр, лічильник поворотів мотора, і – воля Зміцняти загони літаючих більшовиків. Разом з інструктором стежимо за вертикальним віражем. Вийшовши з зони, пілот планує проти вітру, Вирівнює, «вибираю на себе» – підіймається ніс літака, Пір’я хвоста спускається нижче, – і Машина, притихнувши, наче здивована, в розгоні дійнялася до пожовклих трав і землі. Механіки, мов ті няньки, біжать назустріч, хапають за крила Надиханого високостями літуна... Спочиває мотор. Іде розгляд літання. Інші виходять на зміну Чим раз вище підіймається набіло розражений обід. 10.30. Кінчилася перша частина літного дня, і перший начерк аеропоеми.
|