Тебе загубив я давно в золотані,
В осінній покірно – задуманий день.
Твій образ майнув на озера востаннє,
там по тобі лиш проміння гуде.

Мов юнеє сонце над полем уранці,
Тебе зустрічать би, дивитись, любить,
До армії верб запишусь у повстанці,
Щоб в озері кучері гладить тобі.

Тоді б я в осінній, ясній небосхилі
Зустрівся з тобою, але б не пізнав
Тебе вже ніколи ... й пірнув би у хвилі
Зелені, зелені, де бродить весна.

Але це пройшло. Чи востаннє чи вперше
Тебе я шукаю й ловлю на воді –
Це хвилі тремтячі, це тіні од верші
Та тільки не сміх і не губи твої.

За хмарами, там, де од вітру пір’їни
Летять у безодню, сховалась і ти.
І пісня за хмари, шукаючи, лине,
І пісня до тебе за хмари летить.
Володимир Сосюра1934