|
В рейді спочинуло сто якорів. В сутінках – синії коси морів. Стане у димі ранковому крейсер – Скроплений піснею путь свою креслить. Весь він обмитий в ранковій зорі – Ось він пишається з хвилями в грі. Гордого кіля блакитне срібло З хвилями в танки мінливі пішло. Блисне промінням прорізаний вимпел – Знає, команду в бузковому димі. В синяву трауром врізались труби, Пасмами бурі задумано курять. Ранок на рейді. І реї у грі. В сутинках – синє писання морів. Дзвінко свисток мов крізь сон у матроса – Білих чайок колихається розсип. Піде в обійми з безоднями буйним Наших морів наречена улюблена. Стрічка тріпоче у чорноморця. Вітер в лице. І просолене сонце. З піснею вийдемо в чистеє море, В пісню одягнем бурхливі простори. Чуєш, сирен буревійну баладу? Крейсер наш дійде із нею до ладу! Ближче й міцніше розмова морська – В топках потроєна сила палка. Ложе жарке в шуруванні пашить, В нори пірнають блискучі поршні. Теплою кров’ю йде сила в машини, Буряні напади пас не зупинять! Чуєш, як дихають чітко мотори, Бачиш, як хід хвильорізами творять? Бур і вітрів стоголосу нараду Крейсер розріже й гвинтами затравить. Жерла гармат підвелись ненажерні – Ми далину розстріляли в маневрах. Вечір на рейді. У реях згорів В сутінках – синє писання морів. Стрічка тріпоче у чорноморця. Вітер в лице. І вечірнєє сонце.
|