|
Живемо, як в одсвіті маріння В полум’янім полі літ. Нас, що в роках юних постарієм, Із літописів узна повніше світ. І поет старі чернетки знайде Й спалахне, мов динамітний гніт, Так, як ми, що в нашу повість – правду Дали стільки дієвих осіб. Візьме він оцей газетний аркуш, Далебі, спокійніше, ніж ми, І по гранках пройдуть люди маршем, Бухне пломінь і наляже дим. Навіть крізь обвуглепі рядочки Ти почуєш, як життя шуміло у ті дні, Як палали ватри вартові, і точки Ставив кулемет, одписуючи світ... І минатимуть літа веселим цвітом, Ми зерном лягли, а в золотім бреду – Незабаром осінь – і схиляв вітер Житні ниви молодих комун. Синій-синій і тривожний обрій. Знов гуде боями степ під Сивашом. Швидко південь світу, тільки для хоробрих Спокою не буде. Темний кряж пройшов – Плавом літеплим устане перед вами Сонячний повітній край.
|