|
Ніч – в сонних видивах трави Росою розп’ялися рози, Цих олив’яних вод Неви Повітря в мовчазній тривозі. О, в паволоках сна Пухнастих верб На провесні похмілля – У стільниках Зблукала повнота пісень, У чуйну пору ночі відлетіла. І враз крізь снігу біле тло З полів, болотин, димних далсй Смарагдовий розбуривши полон, Вернигорою води встали І метушня важкої хвилі Хитаються на сонних баржах, І полудень упав бурхливий, І вимазаний в хмарній сажі. Мчить п’яним бруком нічно й денно І цих човнів хапливий ряд І лихтарі зринувши де-де Лякливим одсвітом горять. І пригадавши досвід давній, На гарби беручи добро, Загарбавши окраїн плавні, Знов до палаців тихо йдеш.
|