Твоїх тишин це висновок незнаний: як обійти, минути шуми трав, росою осени, що стелиться жнивами іржавими на тлі світанкових заграв. І птиць пісні, ясні й прозорі, й землі п’яний і шум і шерех, і волі сповнені простори на сталлю вигнутих озерах. Це серпень, серпень волі степової впряде в озимове рядно: узори плахт і рідний голуб, що залетів до осени в вікно.
|