Твоїх тишин це висновок незнаний:
як обійти, минути шуми трав,
росою осени, що стелиться жнивами
іржавими на тлі світанкових заграв.

І птиць пісні, ясні й прозорі,
й землі п’яний і шум і шерех,
і волі сповнені простори
на сталлю вигнутих озерах.

Це серпень, серпень волі степової
впряде в озимове рядно:
узори плахт і рідний голуб,
що залетів до осени в вікно.
Володимир Сосюра1934