|
Ні, в імені дивуні проступа, Злотими соками шумить весіння – І сонця радісна гульба В її живім і зеленавім сіні. Чи то дика снага залягла У кошмі буревіїв грімких, Чи вигукуєш сон солов’я В улоговині ночі – ріки. О, заможності! срібний бунт! В довгі зими слухняні мені – На пісенному ранку – човні Твої сестро – радіння пливуть.
|