|
О, як обуглів ночі начерк, Розмаям кивером – рокити Насуне яр впітьмі, неначе Іде іюнь з окраїн світу. І от приходить місяць дивень Річну тишаву берегти, І напувать з нічної гриви Древіть чаклованої висоти. А там – Важенний плив літавиць золотих, То півночі напружуються ретяз, А ти, цураючись опалів тіняви, До мене линеш, сонячний переказ.
|