Гроза ще не здолає снів, Касожі золотих пісків, Та чую я твоє весіння Крізь зливу блискавичних слів – Веселки й листя говоріння, И другою стане отоді В гаю й ланами перекличка Листів, сердець і ковилів, Така широка і одвічна. І буде вітер знов горіть, Тужавим льотом льон тривожить, З смуглявих плеч її морів Злітають хвиль полинні рожі. І грому гори голубії Згромадить гудами у млі, Що мчиш до неба літовієм, До виру квітня лієліт.
|