Гроза ще не здолає снів,
Касожі золотих пісків,
Та чую я твоє весіння
Крізь зливу блискавичних слів –
Веселки й листя говоріння,

И другою стане отоді
В гаю й ланами перекличка
Листів, сердець і ковилів,
Така широка і одвічна.

І буде вітер знов горіть,
Тужавим льотом льон тривожить,
З смуглявих плеч її морів
Злітають хвиль полинні рожі.

І грому гори голубії
Згромадить гудами у млі,
Що мчиш до неба літовієм,
До виру квітня лієліт.
Володимир Сосюра1922