О лоно огня полонене, Полуночі тьмава заплато, Землин потаємна уладо! Весняну співаючи велич, Лунаєш у струнах баюна. Бажає, щоб знову вівсяно Зернились, лягали снопами Грозою вернигори вруна, Перунів незоряна пам’ять. Посмертям твоїх заповітів І в літо ільняне по серцю Вберешся в розвіяне віття, У давню дитинячу древінь. Дівуньо! Дивуючи дивом Розпалених день вересневих, Збираєш посолонь мито, – Німі перелоги небес.
|