|
Спека випивав воду, І в небо, мов в блакитну трубу, За сумний початок доби Спів чорнобур’я в бору. І породи на спочинку року Захолонуть в запонах тінес, Онімівши дрімучою вірой До звичая весняних живес. І від весн, від лиця цілини, Від пороху порушених лиць Смарагдовий полон опили, Похвали золотистий виснов.
|