|
Як тихий літ в повітрі птиці, Коли до дерева знайомого, вечірнього летить, Мов ясена сріблястого та тінь, Що відблиски несе в всенеможливу вись, І докази вітру, як шуми полісся Північним візерунком віт – Оспівана теплим примор’ям мисль. І віти зеленої віри В сині окрилять тебе, Виступить важко, як літо Небодара холонучий серп. Значить палко і хмарі вірить тепер, Заростати гроном зірок, Щоб південно голубоперо Засіяла вічанна повість.
|