|
Перед тим як відійти – зрушена густою млою, ця хвилина п’є з криниць непідкупної билиці. Ніби з вечора, коли обручем веселок взята хмара ляже на ліси глибиною п’яних зорень. Перед тим як відійти у нічні свої затоки, ти гучніше їх напій брунькуватим лоєм весен. І як батьківщина-степ як любов далека й давня, що вбираючи пісні залягла рудою в плавнях Ця хвилина, – пам’ятай – що скипав черемхою, буде литися як мідь в полуденну пору світу.
|