Ховають сліпо соки в кору,
Крихкі радіння вербних вен.
Про північ з подихом суворим
Не нам’ята гілля живе.
Коли ж на провесні, уперто
Аорти теча цебенить –
Якими смутками посмертя
Зідхаєш, випар цілини?
Терень Масенко
1933
