|
Тільки свінуло. Але він іде, Роджений рано в тумані гудками, Збитий вітрами, в бульвари паде, Димом одгонить, смолою й дощами. Може і міддю світанок горів, – Кликав заводи вставати із ним. Він висипав на платформи, гаїв Йшли каравани, пам’ять і дим. Так. І збудитись не легко було Вдосвіта. Плавився шлаками ночі, Знову холонув і потяг торочив Тіні від зір і кущів у вікно. От він в дахах у антеннах заграв В поверхах плавитись, граючи золотом, Промінь співав і – вуглець запалав, Перший збудився в синявому полум’ї. Далі відгомін пішов по цехах. Коротко – так на заводі порядок, Входив в нарізку і от виростав Чітко розмірений речі творянин. Он оце город – гергоче завод, Вогнище гойне розпалено знову, Цокотом коней, ходою авто Взята, втопає у топоті мова. Он оце город – громовий розбіг Рейок, вогнів, пішоходів і ліній. Город обрав собі в полі братів, Комини в села ідуть журавлині. Рушило сонце. І вже він достоту Взятий як гайка і вкручений в день, Тільки свінуло і знову в роботу Многомілійонний господар іде.
|