|
Я з вами зустрівся так просто, спокійно, Душа призабула вже рану надривну. Та прірва між нами лягла безнадійно, Ми тільки знайомі. Як дивно... Як дивно: ще вчора горнулись безслівно, У стрічах час плинув безмірно, чарівно, А нині, ах, нині з вчорашнім не рівне – Ми тільки знайомі. Як дивно... Зав’язка – це казка. Розв’язка – боління Та думати завжди про Нього невпинно Не варто. А може... Даремне... Наївно. Ми тільки знайомі. Як дивно...
|