|
Втомившись від балаканини Всіх підлабузників, що крутяться навкруг, Так хочеться життя згадати до хвилини, Неначе це був сон і сяяв сонця круг. Не вибирав в житті я смаку перетворень, Вони прийшли самі, хоч я передбачав, Не кликав, нервував, передчуттями повен - Життя принесло їх, мов сутність всіх начал. Роки ідуть по будівельним планам, І знов зима, в житті лиш чорний бік. Дві жіночки, мов відблиск ламп «Світлана» Горять і світять вже четвертий рік. Я їм кажу, що ми живем в майбутнім, Що кожен там, хто жив у наші дні - Здоровий чи слабкий, розумний чи безпутній - Всіх переїхали колеса наших днів. І тези живих душ шикує п’ятирічка - У нову далечінь вони повинні йти... Якщо ж чомусь життя мого погасне свічка, То час туди вільніше і швидше полетить Тоді вже не тужіть і не конайте, Клянусь, що моя слабкість ще буде жити в вас А сильні обіцяли подолати Останні язви, що ятрили нас.
|